365 раз Я сказав: "Не бійся"... (с) Бог

Заплачений Штраф

Thu, 24 Jul 2008 07:06:10 GMT

Сьогодні чудовий літній день… трішки дощовий, трішки вітряний, проте, в принципі, приємний… Перед початком робочого дня я вирішив поїхати поплавати в басейн, відтак, встав з самого ранку, одівся, поїв, взяв улюблену книжку, щоб почитати в дорозі, і зачинивши двері, попрямував до зупинки… Сьогодні я вирішив їхати трамваєм, так як це дешевше, а гроші мені ой як потрібні (Софійка приїхала аж на тиждень :))… Купивши квиток, я занурився в чудову книжку “Прогулянки по воді”, книжку про те, що життя з Богом вимагатиме від мене постійної довіри, у тому, що щоб не відбулось – усе буде сприяти на краще… Такі хороші істини я приймав з повним смиренням і впевненістю у тому, що ці слова абсолютна беззаперечна і безапеляційна правда, яка забезпечить інтерес і непередбачуваність мого життя…

Все було дуже світло і гарно, аж доки до мене не підійшов контролер і не попросив показати свого квитка… Я, з викликаючим спокоєм дістав квиток з кишені і віддав його в руки контролера, на що почув, що мені доведеться сплатити штраф, так як він не закомпостований… Те, що було далі я думаю розповідати не варто… ми роздули шум на весь трамвай, за мене почали втручатись хороші бабусі, який у нашому місті ніколи не забракне, підійшов ще якийсь здоровий дядько, який постійно хотів мене взяти за плече… Словом, ми зійшлись на тому, що ми підемо у їхній відділ і там будемо говорити з їхнім юристом… по дорозі я думав втікнути, проте мій великий рюкзак за спиною стримав мене від цієї ідеї… Я ще трішки посварився у відділі, заплатив 15 грн. штрафу і у пригніченому настрої пішов вже не на басейн, а на роботу, починати свій чудовий новий день – 11-ий місяців наших з Софійкою відносин…

Протягом моєї подорожі на роботу у мене в голові виникало безліч сумбурних ідей, я багато сварився на всіх, кого міг прив’язати до цієї історії… проте, кінцеві мої думки мене наштовхнули на мрію про те, як би було б добре, якби хтось встав і сказав: “Облиште його, ідіть сюди, не псуйте хлопцеві день – я заплачу його штраф”… З цими думками я прийшов на роботу і перше, що вирішив зробити – це записати вдячність за те, що мій Друг – Ісус, одного дня заплатив за мене увесь мій штраф і тепер я ходжу з хорошим настроєм, адже мені не доведеться йти у цей відділ, а прямою дорогою на басейн плавати…)))… А ще я зрозумів, що насправді був винним, а реакція моя була далекою від відповідної у даній ситуації... Розуміння усіх цих речей змінило мій настрій, а усвідомлення того, що істини, які я читаю в книжках потрібно не лише розуміти, але й жити ними, взагалі заставляє мене щиро усміхатись монітору…)))

Усім гарного дня…)))

Всім, Чиє Серце Я Бачив... (І Хто Бачив Моє...)

Wed, 12 Mar 2008 14:05:47 GMT

Куда там пішак... - хіба пішак щось вирішує у цьому житті???... - так можна роздумувати, коли твій світ і світ задуманий Богом розвиваються незалежно один від одного... Глибоке усвідомлення "прив'язаності" подій і успіху у моєму життя від Бога, кличе довіритись і підкоритись усьому тому, що я зараз не здатний осягнути...

Быть может, кто скажет, что нам очень сложно.
Быть может добавит - почти невозможно.
Но горы не лягут на хрупкие плечи,
Я просто уверен, я знаю - нам легче!

Нам легче - мы знаем друг друга по взгляду.
Нам легче - мы далеко, но все-таки рядом.
Нам легче - мы связаны вместе любовью.
Нам легче - нас Бог познакомил с собою...

23... Особлива Весна Життя...

Fri, 07 Mar 2008 15:07:42 GMT

...Если он не скулил, не ныл,
Пусть он хмур был и зол, но шол…
А когда ты упал со скал,
Он стонал, но держал…

Если шол он с тобой, как в бой,
На вершине стоял хмельной,
Значить как на себя самого –
Положись на него….

(c) Высоцкий...

У мого Друга Сєрьогі сьогодні День народження... Підстав для радості багато (одна з них - сьогоднішній вечір)... Але мене тішить не це...
Мене тішить усвідомлення, що ми, відчуваючи плече один одного, разом ідемо до нашої спільної цілі... на наш світлий Захід... Я часто думаю, що колись прийде той день, коли когось з нас не стане... І все що залишиться іншому лише безмежна кількість спогадів да фотографій... Проте радість в іншому... - Друг залишився вірним... Він чекає за Заходом, за межею... І ми знову відчуємо плече один одного, і ми знову сівши на краю скали будемо заглядати у вічність... але тепер вже назавжди...

З Днем Народження Вірний і Добрий Друг Сєрьога...

Я Повернувся... Вже Не Один... (надіюсь на довго)

Fri, 08 Feb 2008 12:54:04 GMT

Привіт Усім моїм Френдам... Привіт мені, як самому класному мому Френду... Ми вже давно не зустрічались - це правда... проте на це була причина (зрештою, як і на все у нашому житті))))... А у мене є дуже особлива причина... Про неї можна розповідати і розповідати... Проте я скажу лише декілька думок... про мою Прекрасну Причину....:

Моя Прекрасна Причина є дуже особливою...:
- вона пише мені листи про тусовки Кроликів...
- вона в 3 годині ночі просинається, якщо знає, що я не сплю і ми з нею спілкуємось...
- вона вражає своєю зовнішністю і захоплює внутрішнім світом...
- вона співає, коли мені сумно...
- вона танцює без музики...
- вона скромна на людях, проте впевненна зі мною...
- вона любить висловлювати своє незадоволення, проте ненавидить сварки...
- вона змінює мій світ...
- вона допомагає мені повертатись в дитинство...
- коли вона сумує, я нею захоплююсь...
- коли вона серйозна - мені смішно...
- коли ми разом - годинник постійно спішить...
- моя Прекрасна Причина прийшла до мене з моєї Мрії...

Наздогнати можна лиш те, за чим біжиш... (с) Star

Эрих Мария Ремарк. "Возлюби ближнего своего"

Fri, 03 Aug 2007 09:31:14 GMT

Привіт...
Відразу виправдовуюсь - не зумів знайти достойного перекладу україньською, тому написав заголовок іноземною мовою... Якщо хтось не знає цього дядька - раджу як можна скоріше з ним познайомитись... Безпосередньо вже не вийде - ви свій момент втратили... але його можна почути через книжки...
Важкі за змістом - глибокі за суттю... Починаєш дивитись на свої проблеми зі сміхом, коли читаєш про життя біженців, які боролись за те, щоб відчути миттєве щастя в умовах руїни і переслідування напередодні Другої Світової... Я думаю, що ця назва відносилась до євреїв - "Возлюби ближнего своего" - це друга запавіть Божа... Особливо актуально це відчувалось, коли описують концтабори і знущання над ними... Почитайте... моя порада... А нижче викладаю цитати, які мені по-особливому відклались в пам'яті....

   Стальные кольца... сковывает не только руки, но и что-то более важное.
   Почти все сидели молча. Эти люди привыкли ждать.
   Пей, малыш, - это тоже надо уметь.
   О том, что он меня ударил, разумееться ни слова. Сказано лишь, что я ему угрожал. - Он посмотрел на Керна. - Как ты думаешь, забуду я это имя и адрес?
   ... зверь постепенно становиться умнее охотника. Почти всегда. И знаешь почему?
- Не знаю.
- А потому, что зверь рискует больше.
   Кроме нее в холе небыло никого. Керн открыл дверь и вошел - поступить иначе он просто не мог.
   Взяв свои книги со стола, она направилась к леснице и поднялась наверх. Керн посидел еще немного в холе. Теперь он уже знал, что именно следовало ей сказать.
   Странное дело, самые естественные вещи вгоняют человека в краску, а подлость - никогда.
   Смелость - лучшее украшение молодости.
   Какая-то чужая рука взяла его руку и положила ее на гладкие, юные плечи девушки.
   Близился вечер. В эту пору животное ищит одиночества, а человек - общения.
   Чем примитивнее человек, тем более высоко он о себе мнения.
   - Послушай, негодяй ты этакий! Ведь вы один виновны в том, что нас схватили.
- Анна! - сказал муж
- Ничего, пусть, - сказал Керн, - Всегда хорошо дать человеку выговориться.
   Керн ничего не ответил. Он закурил сигарету.
   То, что повторяеться часто, уже не может болеть так сильно.

Вот он и устал. А усталость рождает покорность.
   - Тогда продолжим. - Aller. Неправильный глагол. "Je vais, tu vas, il..."
- Нет, - возьмем сегодня другой глагол. Как по-французьки "любить"?
- "Любить?" "Aimer". Но это правильный глагол.
- Вот именно поэтому, - сказал Керн.
   А главное - не теряй мужества.
   ... она должна вернуться, - иначе не горел бы свет.
   Впрочем, все дело в том, что сейчас ночь. Ночь и страх перед ней. Дневной страх как-то разумен, а ночьной - безграничен.
   - Это боязнь отдаться чувствам. Боязнь расплакаться. Боязнь не быть мужчиной. В России мужчины умели плакать, и все же оставаться мужчинами и быть храбрыми. А твое сердце никогда не растворилось в чем-то без остатка.
   А вообще-то я написала тебе много-много писем, Людвиг! Все время писала - без карандаша и бумаги.
   Больную женщину любят вдвойне: она и женщина, и ребенок.
   - Хорошая память - основа дружбы и гибель любви.
   Пока человек жив, - ничего не потеряно!
   С отсутствующим видом Штайнер покачал головой. Он почти и не слушал.
   Каждый человек имеет право разпоряжаться своей судьбой.
   Тогда ты была хороша и молода. Ты все еще хороша, Эдит.
   Прошлое штурмом двинулось на Штайнера. Он хотел обороняться, но не мог.
   ... дороги существуют для того, чтобы по них идти...
   Штайнер держал ее руку, пока они не похолодели. Он умирал вмести с ней.

Просто біжи..., як Форест Гамп біг...)))

Fri, 13 Jul 2007 09:58:57 GMT

Щоранку в Африці пробуджується один лев...
Він знає, що має бігти швидше від газелі,
щоб зловити її, або померти з голоду....
Щоранку в Африці пробуджується одна газель...
Вона знає, що має бігти швидше від лева,
або має померти...
Щоранку, коли ти пробуджуєшся,
не питайся, чи ти лев, чи газель, але просто, біжи, біжи...

Незрозуміла Любов... Незрозумілі Думки...

Sat, 16 Jun 2007 12:35:23 GMT

Я прочитав її...
Інгеборг Бахман - одна з тих, хто започаткував жанр радіоп'єси...
Ну що я вам скажу... "Сни на продаж" - дійсно супер... "Добрий Бог Мангеттену" - про любов, яка не зустрічалась на землі ще... "Цикади" - уяви не маю про що...Перший раз прочитав повість і не знаю взагалі про що вона була... В когось проблеми, або в мене, або в Інгеборг...
Нижче вирішив увіковічнити думки, які я вичитав у неї і залишити їх майбутнім поколінням...:

"Сни на продаж"
      Мовчазні люди завжди роблять усе значно краще.
      Анна: Я люблю чудові пісні матросів, я люблю море, люблю далину, нескінченність і небезпеку. Я ненавиджу місто з дахами, які тиснуть на мої плечі, й обійми малих сірих сліз на березі, я ненавиджу життя й людей, які мріють поїхати в гори, побудувати собі будинок і вкривати мої очі поцілунками у надвечірнім саду... Проте я люблю смерть.
      Я кохаю тебе заради Твоєї вірності, і вірна тобі заради Твого кохання.

"Цикади" (дивно, я ще навіть щось відзначив)
      Чи знаєш Ти, як на душі тому, хто віддав більше, ніж міг віддати.
      Викуп завжди дають радо. Думаєш не так?

"Добрий Бог Мангеттену"
     Дженніфер: А Нью-Йорк? Вам подобається Нью-Йорк?
     Ян: Дякую. Я його ще не знаю.
     Ви будете довго жити, молодий чоловіче, та забути ніколи не зможете.
     Однак, солодка моя Дженніфер, яку ми коротку ніч проведемо, не знаючи, які довгі дні кожен з нас провів в минулому!
      Абсурд. Так! Вони всміхаються на людях і все-таки так, мовби довкола нікого немає. Або всміаються до перехожих, просто там, із якимось натяком, немов змовники, які не хочуть, щоб інші дізналися, що правила гри незабаром буде скасовано. Цей усміх з'являється на устах, мов знак запитання, до того ж дуже рішучий.
      Ян: Я скинув із себе свої почуття й поклав разом з одягом.
      Дженніфер: Це промовляє до мене Твоя душа?
      Ян: Моя душа! Я дуже старанно шукав і вивчав впродовж багатьох років, однак у своїй душі я не зустрів нікого.
      Ян: ...Чи бачив? Вона не могла відійти далеко. Виглядає, як усі інші, та вона - єдина.
      Ян: ...Я не хочу нічого знати про Тебе, виокремлювати Тебе з Твоїх історій. Твоя хода, Твої рухи, погляд Твоїх очей, те як Ти ідеш слідом за мною, Твоя поступливість, розгубленість і мовчанка свідчить про тебе більше, ніж будь-який документ чи посвідчення.
      Дженніфер: Про яку ти говориш п'єсу?
      Ян: Про ту, яку я ніколи не дивитимусь разом з Тобою.
      Чи ж не прийнято говорити, що не завжди є винними вбивці, що деколи винні вбиті.
      Я вірю, що ті, хто любить, справедливо злетять у повітря, вони злітали завжди. Можливо там вони перетворюються на сузір'я.
      Стояти на колінах перед Тобою і цілувати ноги Твої? Я завжди робитиму це. Я йтиму на три кроки позаду Тебе там, де Ти йдеш. Пити лише тоді, коли Ти вже попив. Їсти, коли Ти поїв. Охороняти Тебе, коли Ти спиш.
      Бо ті, хто кохає, мусять загинути, бо інакше вони існувати не можуть.

От, блін... писав-писав... і в кінці зрозумів, що, напевне, окрім мене цього ніхто і не зрозуміє...)))

Він знав життя, а я у нього грався...

Wed, 06 Jun 2007 14:26:07 GMT

Чому змінюється наш світ...??? У ньому просто з'являються люди, які відрізняються від всіх інших... Вони не є особливо розумними чи гарними - вони є іншими... Те, що вони говорять не розходиться з тим, що вони роблять... Влучна думка сказана вчасно... так вчив і робив Ісус...

***
Теперь я знаю кто такие чайки:
То- родственные морю души
Плачут вместе.

***
Не удивлять пришел Господь-
Принес Себя как хлеб и жизнь.
Мы ж ищем зрелищ.

***
Бесцветный закат.
Заслуженный приговор
Пасмурному дню.

***
Умыванием рук,
Прокуратор не смог смыть
Кровь Иисуса.

***
Запыленные книги
Иногда обжигают истиной
Остывшее сердце.

***
Наедине с морем
На год излечиваюсь
От мирской суеты.

***
Выходя из храма
Верующий споткнулся...
И согрешил словом.

***
Долгие разговоры
Помогают на время забыть
Одиночество.

***
Печальные звезды
Подмигивают влюбленным
Уже тысячи лет.

***
Бессонница.
Время стучаться молитвою
В Небеса.

***
Бабушка не умерла...
Внуку открыв историю рода
Поселилась в памяти.

***
Откуда слезинка?
Долго ищу обидчика твоего,
Избегая зеркал.

***
Мотылек сгорел?
Но важнее, что он решился
Лететь на свет.

***
Потерпев пораженье
Он смотрел на бегущий ручей.
Сохраняя надежду.

За що Ви любите Нас...

Mon, 04 Jun 2007 08:42:57 GMT

От у цієї дівчинки - indep girl - прочитав ці класні думки... Хотілось би таким бути... Як класно, що досконалості меж немає... і життя не завершиться завтра... (принаймні я так надіюсь...))))

Мы любим парней...:

Дело в том что у них теплые ладошки, а у нас - холодные пальци...
Они сильные и могут поднять нас.
У них есть принципы.
Иногда они моют посуду.
Они нас выше и могут достать книжку с верхней полки.
Они отдают нам свои самые клевые майки.
Когда они говорят "я тебя люблю" - кажется что ты есть.
Они знают, и даже могут обьяснить, что когда человек один, он - человек.
Они прощают нам наш феминизм, хотя мы, заметьте, им вообсче ничего не прощаем (неправда)) ).
Они целуют нас в лоб когда не могут остатся.
Они думают что есть вещи которые мы никогда не поймем, и только поетому мы все понимаем.
Они с маниакальной настойчивостью желают платить за наш кофе, хотя и сами уже давно не понимают почему.
У них из глаз текут слезы когда дует сильный ветер - красиво...
Они ходят в магазин когда идет дождь.
Они хотят иметь наши фотографии.
Они помнять о нас совсем не то, что мы - о себе.
Они не видят причин для нашей диеты.
Они молчат когда мы говорим глупости. Хотя, когда мы говорим что-нибудь умное, тоже молчат.
Они пойдут на войну, когда будет война...
Они не замечают испорченный макияж.
Они делают вид что их не достал праздник 8-мого марта ))
Они хотят изменить нашу жизнь.
В магазине последние деньги потратят на шоколад.
Они думают не только о любви...
В глубине души они умеют пришивать пуговици!!
Они вытаскивают нас из чужих гостей, увозят домой и накрывают одеялом...
Им не важно что мы говорим.
Они думают что наши сумки бывают тяжелыми тока когда они рядом ))
Они не хотят быть похожими на нас, а мы на них - хотим.
Они молчат когда мы кричим.
Когда они уходят, мы - остаемся.
Когда мы думаем о нашей прошлой жизни, мы думаем о них.
Их можно посчитать.
Они умеют дратся.
Они дают свои фамилии нашим детям...
Они делают вещи которыми мы гордимся.
ОНИ СМЕШНЫЕ!..

Тиждень "2 a.m."

Thu, 31 May 2007 11:18:31 GMT

Цей журнал я створював для того, щоб записувати дуже особливі моменти і переживання свого життя...
зараз я почав питати тут дуже часто...:
а) або я спопсився...(((
б) або хорошого навалом...
Я обираю варіант б), так як звик вірити в краще...
З 5-ти робочих днів... цього тижня, я лише одного разу повернувся раніше ніж друга ночі... Це вказує...:
а) мені немає чим зайнятись...
б) навпаки, все не вміщається в часову площину під назвою "день"...
Я оптиміст, тому очевидно, який варіант я обераю...)))

Відправив вчора свого молодшого друга не відомо куди... В суботу в Дружища весілля... А вчора був дуже класний час взнати людей по-іншому... Стіл розкриває людям уста... а з ним і серце... У Біблії написано, чим наповнене серце, те й говорять уста... вчора було цікаво спостерігати за цим принципом...
Люблю переживати щось вперше...:
- вчора вперше за останні n-місяців запросив подругу на вечірку, яка буде в п'ятницю...
- вчора вперше порвав карточку поповнення ще до того, як встиг стерти пін-код...
- вчора вперше гуляв по центру міста босим...

Слово "вперше" несе в собі вуаль таємниці... адже емоції пережиті під час "вперше" ніколи не порівняти з пережитими під час "знову"...)))

Мов три хвилини пробігли вихідні...

Tue, 29 May 2007 12:07:18 GMT

Привіт усім...
Почуваю себе класно...
Надіюсь, що всі, хто є моїми друзями в ЖоЖо почуваються так само....
Що було на вихідних:
- два дні підряд вигравав у своїх друзів в більярд (по-крупному)...
- два дні підряд прогулювався до другої ночі вуличками Найкращого міста у світі...
- лежав на лавочці під дубом.... на Площі Ринок....
- був в театрі на Байках Езопа - (всі гроші...)
- почав читати байки Езопа...
- закохався по-справжньому... в ніч...
- черговий раз пересвідчився, що я їй подобаюсь...
- і тій другій теж...
- катався на ровері в центрі...
- був на вечері поклоніння Богу в Оперному Театрі.... (Байки Езопа ховаються, хоч за них і всі гроші віддані)...
... це все гармонійно вмістилось у два дні....

Що очікую на цьому тижні...:
- сьогодні йду на молодіжне до тої першої, якій я подобаюсь... черговий раз переконаюсь, що я правий...
- завтра відправляю одного з своїх найкращих друзів... і просто щирого металюгу в серці... Ваню в далеку дорогу... Хлопець одружується.... а ми будемо святкувати....
- п'ятниця-ранок - семінар в Бібрці... навряд чи я туди потраплю.... дивись далі, чому ні....
- п'ятниця-вечір - концерт Бумбокс... та афтепаті цілу ніч.... надіюсь я туди потраплю з хорошими людьми...
- субота - це ж саме весілля того ж самого металюги в серці....
... далі пауза - не знаю, що й гадати...

А ще я на вихідних прочитав "Готель двох світів" Еріка Еммануеля Шмітта... Ось думки з книжки...:
      Добре, щоб вас завжди хтось очікував... це єдиний спосіб не потрапити в аварію...
      - Жодного разу не зустрічав жінку, здатну розбудити в мені ревність.
      - ... Ніби це залежить від жінки....
      Щоб я оцінив життя достойно, потрібно було, щоб у мене його забрали...
      Якби мені гарантували, що після життя є життя, я б, звичайно, змінився...
      - У вас була неправильна уява про життя, яке ви знали, через смерть, яку ви не знали...
      - Я зрозумів... ви обійшли все, ніде не побувавши...
      Коли люди закохуються, вони стають безумними.
      Я люблю життя без взаємності, але безумною любов'ю.
      ... я читаю з захопленням, щоб прожити усі життя, прожити які не вдасться....
      Смерть не є ні покаранням, ні нагородою. Ви всі вважаєте, що смерть - ваша особиста справа...
      У десять років, двадцять, вісімдесят чи сто, губиш все те ж саме життя...
      В одній секунді може поміститись життя...
      Ніщо не може тривати довго...
      Бог, який захотів, щоб ви були, це той самий Бог, який захотів, щоб вас не було...
      Найдороще поміщається в долонях...)))

No Comments...

Fri, 25 May 2007 11:22:40 GMT

Крик душі...

Tue, 22 May 2007 11:52:00 GMT

Я зараз дуже і дуже незадоволений - емоційно розчарований...
Незадоволений не з себе, а з тих хлопців, з великою перспективою та з великою мрією, які не вміють вести себе з дівчатами, які їм подобаються...
Це просто позор на нас, коли ми починаємо падати у власних очах, аби піднятись в очах дівчини, яка нам подобається...
Яка дівчина захоче іти з тим, хто робить і говорить усе те ж саме, що сказали їй десятеро перед тим... Дівчатам подобаються особистості, які мають власний почерк і власний погляд, які не будуть підтакувати усім їхнім забаганкам, виконувати усі їхні бажання, оцінуювати усі їхні принади...
І у мене просто крик душі через те, що стільки класних пацанів не завойовують серця цілком звичайних дівчат через невміння подати себе... і якщо вже хтось і має кидати когось, так це хлопці дівчат, а не навпаки...
І нічого тут дивного немає, коли дівчата кажуть, що всім їм одне в голові...
Коли кожен, хто побачить гарну дівчину рветься зробити більш вишуканий комплімент, як можна ніжніше поцілувати їй ручку..., то що ж вони ще можуть думати про нас...
Чоловік, хлопець завжди повинен знати собі ціну і, якщо вже і помирати, так стоячи...
Емоції-емоції... і розпач за моїх друзів і знайомих...

У мене є одна...

Sat, 12 May 2007 12:27:16 GMT

У мене є одна дуже особлива Людинка... моя подруга, якій я на День Матері подарую книжечку "Найдорощому Другу"... Проте, перед тим як щось комусь подарувати, варто перечитати самому... От я сиджу, перечитую... і, раптом, згадав про Вас..., тих, кому також було б ціково почути дещо про дружбу... Отже, думки з книжки, зовсім не мої...:
      Друг - це людина, з якою тобі вистачає сміливості бути самим собою. (с) Пем Браун
      Друг - це людина, якій не подобаються тіж самі люди, що й тобі.
      Подруга розповість, що зустріла твого колишнього прихильника, який з відчаю став священником. (с) Ерма Бомбек
      Друзі перебіжать через дорогу з тарілкою свіжого печива, аби почастувати тебе, і принесуть показати тобі новонароджених кошенят. Вони зроблять необхідні тобі вирізки з газети чи журналу і залишать на твоєму порозі кошик з яблуками. Друзі приберуть сніг з твого подвір'я і нагадають тобі про забутий пакунок з бутербродом. Друзі нагодують твого кота. Друзі абсолютно необхідні. (с) Джудіт К. Грант
      Друг зателефонує, несподівано зайде, змінить місце зустрічі, зробить маленький приємний сюрприз, покладе трохи варення на твій хліб з маслом. (Дж.Р.К.)
      Друг знає, як зрозуміти з неймовірної кількості твого бізікання правильну, якісну відповідь. (с) Вільям Дін Хауеллз
      Друзі рахуються з твоєю дієтою. (с) Пем Браун
      Подруга ніколи не скаже: "Я ж тобі говорила", - навіть якщо саме так все й було. (с) Венді Джин Сміт
      Я відчуваю, що високий привілей, легкість і спокій дружби - це те, чого ніхто й нічим не вміж пояснити. (с) Катерін Менсфілд
      Дружба виникає, коли двом людям добре в тиші. (с) Дейв Тісон Гентрі
      Тиша - це справжній діалог між двома друзями. (с) Маргарет Лі Ранбек
      Дружба закінчується там, де починається недовіра. (Сенека)
      Якшо люди мають в собі внутрішнє сяйво, воно освітлює все навколо. Ми впізнаємо одне одного, коли, бредуть в пільмі, не відчуваємо потреби триматися за руки, зазираючи в обличчя чи прислухаючись до сердець. (с) Альберт Швейцер
      Найважливішим для дружби є особливе почуття легкості перебування з тим, хто цікавиться вами і поділяє ваші думки й почуття, чоловіком чи жінкою, чий погляд спрямований на вас. (с) Джулія Дюринг
      Поволі серед численних приятелів ми відкриваємо саме того, хто особливо щасливий поруч з нами і кому, як ми відчуваємо, можна довіряти дещо особисте. Така подруга може не належати до вишуканого товариства, не до кінця розумітися на моді, не носити ефективного вбрання. Але трапляється, що йдучи разом додому, ми помічаємо, що її взуття не відрізняється від нашого: таке ж просте й міцне, а не вутле й елегантне, як у інших наших приятелів. (с) Наталія Гінзбург
      Я люблю тебе не тільки за те, хто ти є по своїй сутності, але й за те, ким я є поряд з тобою. (с) Рой Крофт
      Кохання - це ікра лосося, весільний торт чи полуниця зі збитими вершками. Кохання - це іскристе шампанське. Дружба - то хліб з маслом, селянський сир і чайник чаю на двох. Звичайно, щоб щасливо прожити життя, краще мати і кохання і дружбу. Але дружба легше засвоюється. (с) Пем Браун
      Я хочу тільки одного: прожити досить довго, щоб помститись тому, хто тебе перегодує до нудоти. (с) Пем Браун
      Безсумнівно, я заслужила своїх ворогів. але не думаю, що заслуговую на таких чудових друзів. (с) Волт Вітмен
      Вже листопад. Хурделить осінь, летять літа... Хоч варвари довкруж, а ти... а ти... далеко десь, та на столі завжди стоїть дві чашки чаю... і гине самота. (с) Династія Тан
      Мені не потрібен друг, який в усьому зі мною погоджується, змінює свої погляди, хитаючи головою, адже тінь робить те ж саме, але набагато краще. (с) Плутарх
      "Залишайся" - це чарівне слово в арсеналі друга. (с) Луїза Мей Алкотт
      Друг - це людина, яку можна розбудити о четвертій годині ранку. (с) Марлен Дітрих
      Друг - це той, хто приходить чи приїжджає з кошиком апельсинів, тріллером, який ти би хотів переглянути, і букетом квітів, коли ти хворієш на грип. Він поставить квіти у вазу, приготує тобі гарячий чай, помиє посуд і піде собі. (с) Пем Браун
      Коли друг про щось просить не існує слова "завтра". (с) Джордж Герберт
      Навіщо ми живемо, як не задля того, щоби полегшити одне одному життя. (с) Мері Енн Еванс

А мова не корилася царю...

Fri, 11 May 2007 12:51:51 GMT

Насправді, я зовсім не радикал... Я просто люблю свою країну... І по-своєму бачу її щасливою і веселою... Країна усміхається, коли у неї щасливі громадяти... Як на мене, щасливою країна буде тоді, коли люди будуть радіти просипатись зранку, діти будуть дихати свіжим повітрям, а батьки не будуть помирати від алкоголізму... Це все країна про яку я мрію... І ще у цій країні люди будуть говорити абсолютно дивні слова: "Найкраще небо в Україні" (хоч і дитині зрозуміло, що небо всюди одинакове...)))).... А шлях до цього я бачу дуже простим.... Люди мають полюбити свою мову, вивчити свою історію, поважати своїх героїв... Цих речей не нав'яжеш, так само, як саме цінне в житі неможливо навязати...
А ще люди мають полюбити Бога... який теж себе не нав'язує...
От такий простий алгоритм успіху...)))

А мова не корилася царю —
ані царю, ані його сатрапам,
з орлом двоглавим стаючи на прю,
що брав її у пазуристі лапи.

Несла устами відданих синів
мужицьку правду, ту, що є колюча,
сміялася з ненависних панів,
що їхня правда на всі боки гнуча.

Плюндрованій, не надавали прав,
немов на звіра, об'являли лови.
Орел впивався в душу, тіло рвав —
він був безмозкий, хоч і двоголовий.

Заборонити дереву рости,
ширяти вольній птиці у блакиті,
живій ріці між берегів плисти,
ходити сонцю по своїй орбіті?

Заборонить дощеві поливать
гінке стебло, щоб не зросло колосся,
поетові — писать і малювать,
щоб приректи народ на безголосся?

О, як хотіла, прагла воля зла,
щоб ти була лиш суржик мішанина:
щоб вічно недорікою була
на втіху скалозуба-міщанина!

Хай давню жуйку міщанин жує,--
воскрели, піднеслися духом люди.
Бо є на світі совість, правда є
і рідна мова є і вічно буде!

(Д. Білоус)

Це було між вчора і сьогодні...

Thu, 10 May 2007 11:36:22 GMT

... Найкращі зустрічі відбуваються випадково... І найкращий час проводиш той, який не планував...
Вчора зустрівся зі своєю подругою - дуже особливою людиною, яку до вчорашнього вечора я взагалі не знав... так виявилось...
Одна думка з нашої розмови, яку я можу вам розповісти... - усі інші - ні...)))
... Передмова...: Одного разу їй на День Народження подарували 50 розкішних троянд і маленький букет ромашок... Букет троянд стояв в великому залі, усі гості його розглядали і захоплювались ним...а ромашок видно не було... Букет троянд був від хлопця, який западає на неї, ромашки - від її коханого хлопця...
Звичайна реакція близьких друзів...: Це неправильно... так не робить... Я теж був серед них...
А вона мені вчора сказала...: "Що ви розумієте... Вони стояли в вазі... Вони померли на наступний день... Мої улюблені квіти ромашки і вони стояли в моїй кімнаті біля мого ліжка..."
Не все очевидним є істинним...
А потім... десь біля першої ночі ми засіли в якомусь під'їзді, щоб зігрітись і пили сицилійський сік...
Вчора був прекрасний вечір, який перейшов у сьогодні...
... Найкращі зустрічі відбуваються випадково... І найкращий час проводиш той, який не планував...

Ґете Йоганн Вольфґанґ фон. Фауст. Передмова.

Mon, 07 May 2007 11:23:24 GMT

Завжди, коли берусь читати якусь літературу (окрім професійної)..., чи то християнську (Дж. Елдріджа, наприклад), чи нехристиянську (М. Булгакова), я завжди стараюсь віднайти речі, які мені допоможуть краще зрозуміти Бога... Я впевнений, що Бог необмежиний у своїх методах розкриття Себе...
От зараз узявся за Фауста... те, що буду помічати - буду додавати сюди...
"Вдалого читиння!!!" - "Дякую..."

      Когда б не солнечный был глаз,
      Не мог бы солнце он увидеть...

Сформованих думок немає, хоч і хотілось би щось сказати...

      Падение тронов и царств меня не трогает; сожженный крестьянский двор - вот истинная трагедия...

Колись Гюго стосовно цього сказав так...: "...его двадцать три раны трогают меня меньше, чем плевок на лице Иисуса Христа. Цезаря закололи сенаторы, Христа били по щекам рабы. По степени оскорбления узнают Бога."

      Кто ищет, вынужден блуждать

      Человеком был я в мире,
      Это значит - был борцом!

Як повинна жити людина, яка ревнує про вищі цілі? Не заспокоюватись, а боротись, наполеглеві пошуки істини усіма доступними шляхами та способами - ось що на справді означала універсальність Гете...

Герої УПА... Що вони захищали...???

Tue, 01 May 2007 13:57:52 GMT

Зі святом, Вас, невизнані Герої...

Дерева помирають стоячи...

Mon, 30 Apr 2007 12:14:35 GMT

Я восторгаюсь Анжольрасом. Его невозмутимая отвага восхищает меня. Он живет одиноко и потому, вероятно, всегда немного печален; его величие обрекает его на вдовство. У нас, грешных, почти у всех есть любовницы; они сводят нас с ума и превращают в храбрецов. Когда ты влюблен, как тигр, нетрудно сражаться, как лев... А вот в Анжольраса нет возлюбленой. Он ни в кого не влюблен и тем не менее, безстрашен. Быть холодным, как лед, и пылким, как огонь - это просто неслыхано. Анжольрас, казалось, не слушал..., но если бы кто стоял рядом с ним, тот уловил бы, как он прошептал: "Patria"
Отвага перед лицом смерти всегда покоряет людей. Казалось, грозное величие безоружного и неподвижного Анжольраса укротило шум, казалось, этот юноша единственный, кто небыл ниразу ранен, надменный, прекрасный, залитый кровью, невозмутимый, словно он был уверен в своей неуязвимости, одним лишь власным, спокойным взглядом внушал уважение этой свирепой толпы, готовой убить его. Гордая осанка придавала его красоте в эту минуту особый, ослепительный блеск; по истечении странных суток он оставался все таким же румяным и свежим, как будто его не брала ни пуля, ни усталость... Там был один бунтовщик, которого, я слыхал, называли Аполоном...
(c) Гюго

Як шкода, що є речі, які завжди залишаються незмінними...

Mon, 30 Apr 2007 09:56:21 GMT

...блін, зараз боляче і неприємно за себе...
  Мово моя прехороша,
Мово моя засмічена,
В підневільних відносинах
Мово моя скалічена.

Спольщена і зросійщена,
Прикордонами сплутана,
Всепрощена і не помщена,
Захлинаєшся скрутами.

Нами ти занехаяна,
Нами ти незахищена,
Скільки втрачено, згаяно,
І творінь твоїх знищено...

Не своя в своїй хаті ти, —
Нам чужа популярніша.
Тебе під автоматами
Гнали в світ, де полярніше.

А ти все-таки винесла
З дна рутини озвучений,
Кращий з кращих свій вимисел,
Чужаком не приручений.

То ж співай, моя мовонько!
Кажуть, що ти солов'їна.
Солов'ям хай дібровонька,
Ти - розбуди Україну!

Ті, кого весь світ був недостойний...

Fri, 27 Apr 2007 07:40:18 GMT

Історія десяти християн...

У першому столітті нашої ери проживало десятеро християн... Вони були в одній церкві і будували між собою звичайні людські відносини... Вони трішки не розуміли один одного... Іноді, їм було важко сказати добре слово один одному... Вони були чоловіками і, іноді, вони поводились холодно по відношенню один до одного... Їм було важко відкрити щось глибоке один одному... Їм було важко пережити і відчути ту любов, яка повинна була б бути між ними... Їм було важко себе посвятити один одному... Вони думали, про різні бар'єри, які у них є... Один думав про біль, яка переповнює його серце і він думав, що це по відношенню до нього повинні проявляти турботу... Хтось думав про те, що він взагалі до цього не звик... Хтось думав, що він не хоче зближуватись з людьми, тому що не один раз вони йому завдавали біль і він готовий був просто спілкуватись на відстані..

А потім щось неймовірне у їхньому житті відбулось... Вони зустрілись дуже близько один до одного... Вони дивились один одному в очі і, раптом, вони зрозуміли, яким дріб’язковим було усе те, що їх розділяло... Якась велика дурниця була у тому, що вони лише про себе турбувались і не розуміли, що Христос зріднив їх...

Всі ці десятеро були прив’язані до стовпів на алеї імператора Нерона... всі ці десятеро були обмазані смолою... Через деякий час запалили факели і їх спалювали... І в цей момент вони зрозуміли, як глупо було протягом десяти років життя в церкві бути розділеними якимись тупими дрібничками... якимось глупим егоїзмом, який не дав їх змоги пережити глибокі відносини один з одним... Невже і нам потрібно, щоб нас спалювали, щоб у нас прицілювались, чи везли нас як арештантів, щоб ми нарешті посвятили себе любові один одному...

Те, кого весь мир был недостоин

Те, кого весь мир был недостоин,
Жили, где попало, как попало.
Ели что-то скромное, простое,
Бодрствовали много, спали мало.

Верили в обещанное слово,
И с надеждой твердой умирали,
А обетования святого
Исполненья так и не видали.

Но у них не опускались руки,
Не пугали их властей угрозы,
На кострах, крестах терпели муки,
Зная, что отрет Спаситель слезы.

Истины носители святые,
Дорого им путь тот узкий стоил,
На вершины вел Господь крутые
Тех, кого весь мир был недостоин.

И теперь они живут на свете-
Соль, что землю бережет от порчи.
Труд их кропотлив и незаметен,
Исполнять его не всякий хочет.

Нет им ни почета, ни привета,
Нет о них прекрасных песнопений,
Не дают им уголка в газетах,
Не дают им нобелевских премий.

Ничего, что мир так низко ценит
Это стадо Божие, простое.
Ждет Господь и у Себя поселит
Тех, кого весь мир был недостоин.

...98%...

Tue, 24 Apr 2007 19:20:29 GMT

Щойно почув дуже класну думку...:
"Як ви думаєте, яке почуття є протилежне Любові...??? Ненависть???... Ні... Ви помиляєтесь... Почуття протилежне любові - це Байдужість..."
Всі розійшлись... Кожен для себе вирішив сам...

Я знаю только лучшее в тебе.
Мне от любви не страшно задохнуться...

Хтось колись сказав:
"Працюй так, ніби тобі не потрібно грошей,
люби так, ніби тобі ніхто ніколи не завдавав болі,
танцюй так, ніби ніхто не дивиться, співай так, ніби ніхто не чує,
живи так, ніби на Землі рай."

"Це неможливо!" - сказала Причина.
"Це безглуздо!" - підмітив Досвід.
"Це беззмістовно!" - відрізала Гордість.
"Спробуй..." - прошепотіла Мрія.

Кукла на цепи...(автор))))

Tue, 24 Apr 2007 19:06:01 GMT

Я не боюсь тебя любить

Я не боюсь тебя любить
Так за секунду до восхода
Пытаясь вдох
..................остановить
Стихает в выдохе природа

Я не боюсь тебя любить
Так за секунду до полёта
Как будто обрывают
........................нить
С землёй связующую что-то...

Я не боюсь тебя любить
Так за секунду до лавины
Сгибает неизбежность
............... спину
И бездну не предотвратить...

Я не боюсь тебя любить,
Так за секунду до расстрела
Готова боль
...... твою испить
Душа, стремясь покинуть тело....

Я не боюсь тебя любить
Так за секунду до рожденья
Вселяет Душу Бог
............. чтоб жить
Одно Вселенское мгновенье...

Я так боюсь тебя любить.....

Любов - це завжди ризик... І цим більше я любимо, тим більше ризикую одержати біль у відповідь... Проте я буду більше любити... Адже для чого це все без любові...

Чоловік виявляє своє серце лише у боротьбі за тих, кого він любить...

Tue, 24 Apr 2007 18:19:36 GMT

Коли Бог створював серця чоловіка і жінки, Він створив їх різними... Він створив їх навіть у двох різних місця... Дивлячись зараз на наші серця, ми бачимо, що прагнення хлопця і дівчини дуже різні... І я думаю, що Бог, коли створював нас, більш "небезпечну" сторону Себе вклав в серце хлопця... а ніжну картину Свого характеру, в більшій мірі, в серце дівчини... Виходячи з цього, у більшій мірі небезпека та пригоди завжди манять хлопців, а затишок і тепло - дівчат...

Настоящие мужчины — это не критики и не те, кто указывает на ошибки сильных или рассуждает о том, как герои могли бы проявить больше героизма. Честь достается мужчинам на поле сражения, их лица покрыты пылью и потом, испачканы кровью, они доблестно сражаются... им знаком безграничный энтузиазм и полная самоотдача; они занимаются стоящим делом; в лучшем случае в конце пути они получают лавры победителя, а в худшем, отважившись на рискованный шаг, терпят неудачу, но они никогда не окажутся в одной компании с теми холодными и робкими душами, которые никогда не знали ни побед, ни поражений. (с)Теодор Рузвельт

Чтоб стать мужчиной - мало им родиться
Чтоб стать железом - мало быть рудой.
Ты должен переплавиться, разбиться
И, как руда, пожертвовать собой.

Какие бури душу захлестнули,
Но ты - солдат и все сумей принять
От поцелуя женского до пули
И научись в бою не отступать.

Готовность к смерти - тоже есть оружье
И ты его однажды премини.
Мужчины умирают, если нужно
И потому живут в веках они...

Гладиаторы
Простимся. До встреч в могиле. Близится наше время. Ну, что ж?
Мы не победили. Мы умрем на арене. Тем лучше. Не облысеем от женщин...
...А небо над Колизеем такое же голубое, как над родиной нашей, которую зря покинул ради истин, а также ради богатства римлян.

Впрочем, нам не обидно.
Разве это обида?
Просто такая, видно,
выпала нам планида...

Близится наше время.
Люди уже расселись.
Мы умрем на арене.
Людям хочется зрелищ.

Я думаю, що кожна дівчина мріє прожити своє життя поруч з таким чоловіком - сильним і надійним... Цей образ дуже не подібний на образ того чоловіка, якого нам малює світ... Це образ чоловіка, по серцю Бога...

...Нас терзает необятность вечности и потому мы задаемся мучительным вопросом: "Вспомнят ли потомки о наших деяниях, захотят ли знать, какими мы были, как храбро мы сражались, как отчаяно мы любили..." (с) Троя

После первого прыжка в воду вы должны прыгнуть еще раз — отчасти потому, что вы не верите, что сделали это, отчасти потому, что страх уступает место восторгу.
Так я хотел бы прожить всю свою жизнь. Я хотел бы любить еще более страстно, не ожидая, что меня полюбят в ответ. Я хотел бы уходить с головой в творческую работу, достойную Бога. Я хотел бы участвовать в битве при Баннокберне, пройти по воде вслед за Петром, откликнувшимся на призыв Иисуса, молиться об исполнении истинных желаний своего сердца.

Из двух дорог на перепутье в лесу
Я выбрал самую нехоженую,
И после этого все изменилось.

От і я хотів би прожити отак усе життя...

Коли б тобі бажав я сліз і муки...

Tue, 24 Apr 2007 18:12:55 GMT

Коли б тобі бажав я сліз і муки,
І кари найстрашнішої бажав,
Я б не викручував твої тендітні руки
І в хмурім підземеллі не держав.

Ні, я б не став тебе вогнем палити,
З тобою б розквитався без жалю:
Я б побажав тобі когось отак любити,
Як я тебе люблю.